зважити

Зважити, -жу, -жиш

гл.

1) Свѣсить. О, хто б узяв та зважив моє горе. К. Іов. 13.

2) Взвѣсить, размыслить, понять. Зважила громада, як би то воно було добре. К. (О. 1862. III. 22).

3) см. зважати.

Значення в інших словниках

1. зважити — зва́жити 1 дієслово доконаного виду звернути увагу; помітити зва́жити 2 дієслово доконаного виду визначити вагу; оцінити  Орфографічний словник української мови
2. зважити — I див. зважати. II див. зважувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зважити — зва́жити узяти до уваги (ср, ст): Мусиш сьогодні добре посидіти, зваж, що повернешся після малювання пізно. Щоб не був голодним (Авторка)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. зважити — ЗВАЖА́ТИ на кого-що і без додатка (брати до уваги кого-, що-небудь, надавати значення чомусь), УВАЖА́ТИ (ВВАЖА́ТИ) на кого-що, РАХУВА́ТИ що і без додатка, УРАХО́ВУВАТИ (ВРАХО́ВУВАТИ) що і без додатка, РАХУВА́ТИСЯ з ким-чим і без додатка...  Словник синонімів української мови
5. зважити — Зва́жити, зва́жу, зва́жиш, зва́жать; зваж, зва́жмо, зва́жте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. зважити — ЗВА́ЖИТИ¹ див. зважа́ти. ЗВА́ЖИТИ² див. зва́жувати.  Словник української мови в 11 томах