звисока

Звисока

нар.

1) Высоко, на возвышенномъ мѣстѣ. Ой як мені тих дружечок позбірати, ой де мені їх звисока посажати. Мет. 158.

2) Съ вышины. Твій престол во віки вічні звисока сіяє. К. Псал. 108.

Значення в інших словниках

1. звисока — зви́со́ка прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. звисока — пр., згори, з височини; П. зарозуміло, гордовито, пихато, зневажливо, згірдно, з погордою; (мовити) спанська, пишномовно, піднесено; Р. високо.  Словник синонімів Караванського
3. звисока — присл. 1》 З височини, згори. || З високого або вищого місця. 2》 З почуттям власної переваги, зарозуміло, гордовито, пихато. || Зневажливо, з презирством. 3》 Піднесено, пишномовно. 4》 рідко. Високо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. звисока — хохл. (свисока) згори згори, згорда, спогорда, див. важничати  Словник чужослів Павло Штепа
5. звисока — диви́тися (погляда́ти) згори́ (зве́рху) вниз (звисока́, зве́рхньо) на кого. Зневажливо, зверхньо ставитися до кого-небудь. Голову завжди несла (мама) якось високо, немов дивилась на всякого згори вниз (Панас Мирний)...  Фразеологічний словник української мови
6. звисока — ЗГОРИ́ (у напрямку вниз; з висоти), ЗВЕ́РХУ, ЗВИ́СОКА. Люблю я темну ніч і золоті зірки, Що грають у просторі І дивляться згори на соннії садки (М.  Словник синонімів української мови
7. звисока — Зви́сока, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. звисока — ЗВИ́СО́КА, присл. 1. З височини, згори. Пролітав буйний вітер в пустині.. Закрутились пісковаті вихри, Простяглись геть під небо високе, Наче велети люті, страшнії, І розсипались, впавши звисока (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах