звісен

Звісен, -сна, -не, звісний, -а, -е

1) Извѣстный. Звісна тобі печаль моя. Грин. III. 149. Грицько звісний п'яниця.

2) ти звісен. Ты знаешь, тебѣ извѣстно. Ти звісен, — між курми суддею я була. О. 1861. VII. 119.