здобріти

Здобріти, -рію, -єш

гл.

1) Подобрѣть.

2) Удовольствоваться, удовлетвориться. Рудч. Ск. II. 86. Здобрій тим, що тобі волость присудила. Левиц. КС. 170.

Значення в інших словниках

1. здобріти — здобрі́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. здобріти — -ію, -ієш, док., розм. 1》 Стати добрим, добрішим; подобріти. 2》 чим. Задовольнитися, обмежитися тим, що є. 3》 чим. Стати багатим; забагатіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. здобріти — ДОБРІ́ШАТИ (втрачати попередню суворість, ставати добрішим), ЛАГІДНІ́ТИ, ЛАГІДНІ́ШАТИ, М'Я́КШАТИ, М'Я́КНУТИ, ОБМ'ЯКА́ТИ розм., ДОБРІ́ТИ розм., УЛАСКА́ВЛЮВАТИСЯ (ВЛАСКА́ВЛЮВАТИСЯ) розм. — Док.  Словник синонімів української мови
4. здобріти — ЗДОБРІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. 1. Стати добрим, добрішим; подобріти. [Бавмерт:] Я ж тобі півничка приніс. Та ж з нього юшку своїй старенькій звариш. [Гільзе (трохи здобрів):] Ов! ну, то йди скажи їй (Л. Укр., IV, 1954, 255). 2. чим.  Словник української мови в 11 томах