земелька

Земля́, -лі

ж.

1) Земля. Сирая земля, — ти ж мати моя. Мет. 19. Будь багатий, як земля. Маркев. 4. Де проїдуть — земля горить, кров'ю підпливає. Шевч. 196. На тій землї ростиме инше древо. К. Іов. 18. зе́млю робити, управляти. Обрабатывать землю. Ой там будуть нашими костями землю управляти. Чуб. V. 1004. ударити лихом об землю. Забыть горе, оставить печалиться. Козацтво, ударивши лихом об землю, садило гайдука. Стор. МПр. 126.

2) Земля, страна. Ги, земле турецька, віро бусурменська. Дума. Був у землі Уць чоловік на ймення Іов. К. Іов. 3. Встає шляхецькая земля. Шевч. 131. Виходила до його вся земля. Єв. Мр. І. 5.

3) Земля, земной шаръ. На місяці, як і на землі, єсть гори та долини. Ком. І. 90. Земля у поясі має 37000 верстов навкруги себе. Ком. І. 16. ум. земелька, земленька. Грин. III. 302.

Значення в інших словниках

1. земелька — земе́лька іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. земелька — див. Земля  Словник синонімів Вусика
3. земелька — -и, ж. Пестл. до земля 2-6).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. земелька — Земе́лька, -льки, -льці  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. земелька — ЗЕМЕ́ЛЬКА, и, ж. Пестл. до земля 2-6. Як зашумлять вітри на тебе [гаю] холодні — обнесуть вони, обшматують красу твою, розвіють битими шляхами, а дощами приб’є її до сирої земельки… (Вас., І, 1959, 184); На столі з’явились пляшечки..  Словник української мови в 11 томах