злукавнувати

Злукавнувати, -ную, -єш

гл. = злукавити. Не можна було йому злукавнувати. Кв. І. 72.

Значення в інших словниках

1. злукавнувати — злука́внувати дієслово доконаного виду злукавити рідко  Орфографічний словник української мови
2. злукавнувати — -ую, -уєш, док., рідко. Те саме, що злукавити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. злукавнувати — ЗЛУКА́ВНУВАТИ, ую, уєш, док., рідко. Те саме, що злука́вити. Не можна було йому злукавнувати, щоб хорошенько подивитись на свою Марусю (Кв.-Осн., II, 1956, 68).  Словник української мови в 11 томах