змилування

Зми́лування, -ня

с. Милость, милосердіе, состраданіе, пощада. Нема Божого змилування — спека та й спека. Камен. у.

Значення в інших словниках

1. змилування — зми́лування іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. змилування — -я, с. Те саме, що милосердя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. змилування — Зми́лування, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. змилування — ЗМИ́ЛУВАННЯ, я, с. Те саме, що милосе́рдя. Всі мовчали, дивились, мовби ждуть якого змилування божого (Свидн., Люборацькі, 1955, 82); Не лякали [Анатоля] ці запеклі, без тіні людського змилування обличчя (Кач., II, 1958, 392).  Словник української мови в 11 томах