змушувати

Змуша́ти, -ша́ю, -єш, змушувати, -шую, -єш

сов. в. зму́сити, -шу, -сиш, гл.

1) Принуждать, принудить. Чи змусиш ти до послухання тура? К. Іов. 88. Ой я тебе, не змушаю, но щире кохаю. Гол. І. 239.

2) Съ отрицаніемъ. Не быть въ состояніи. А що ж я буду робити, що не змушу ворогів пережити. Чуб. V. 595.

Значення в інших словниках

1. змушувати — зму́шувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. змушувати — ЗМУШУВАТИ – ПРИМУШУВАТИ Змушувати, -ую, -уєш. 1. Спонукати когось робити, виконувати що-не-будь. Не знаю, що змушувало лаборантів і монтажниць так працювати: їм же ніхто не платитиме за час, що вони прогають поверх своїх годин (Ю.  Літературне слововживання
3. змушувати — Примушувати, силувати, неволити, зневолювати, приневолювати, жм. принукувати; пор. СПОНУКАТИ.  Словник синонімів Караванського
4. змушувати — див. веліти; примушувати  Словник синонімів Вусика
5. змушувати — -ую, -уєш, недок., змусити, змушу, змусиш, док., перех., з інфін. і до чого. Спонукати, примушувати когось, щось виконувати, робити що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. змушувати — ПРИМУ́ШУВАТИ (вимагати в когось виконання чогось незалежно від його волі, бажання), ЗМУ́ШУВАТИ, ВИМУ́ШУВАТИ, СИ́ЛУВАТИ, ПРИНЕВО́ЛЮВАТИ, НЕВО́ЛИТИ, ПРИКРУ́ЧУВАТИ розм., ПРИПИРА́ТИ розм., ПРИНУ́КУВАТИ (ПРИНУКА́ТИ) розм., ЗАСТАВЛЯ́ТИ заст. — Док.  Словник синонімів української мови
7. змушувати — Зму́шувати, зму́шую, -шуєш; зму́сити, зму́шу, -сиш; зму́сив, -сила; змусь, зму́сьте кого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. змушувати — ЗМУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗМУ́СИТИ, зму́шу, зму́сиш, док., перех., з інфін. і до чого. Спонукати, примушувати когось, щось виконувати, робити що-небудь. — Чого ходиш чорна!...  Словник української мови в 11 томах