знакімець
Знакімець, -мця
ж. Знакомый. Зміев. у. Се ж його знакімець; вони здавна знаються. Верхнеднѣпр. у. (Залюбовск.).
Словник української мови ГрінченкаЗнакімець, -мця
ж. Знакомый. Зміев. у. Се ж його знакімець; вони здавна знаються. Верхнеднѣпр. у. (Залюбовск.).
Словник української мови Грінченка