значковий

Значковий, -а, -е. — товариш

Въ старомъ малорускомъ войскѣ прапорщикъ. Котл. Ен. (1874). 204. Після полкової канцелярії служив він значковим товаришем. О. 1861. X. 28.

Значення в інших словниках

1. значковий — значко́вий прикметник значкови́й іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. значковий — I значк`овий-а, -е. Прикм. до значок 1), 2). II значков`ий-вого, ч., рідко. Той, хто несе який-небудь церковний знак. || військ., іст. Звання, що надавалось у реєстровому козацькому війську з другої половини 17 ст. Значковий товариш.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. значковий — ЗНАЧКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до значо́к 1, 2. Значковий метод [у історико-етнографічних атласах] застосовується найчастіше для передачі географічного розміщення й характеристики явищ, локалізованих у певних місцях (Нар. тв. та етн., 3, 1967, 34).  Словник української мови в 11 томах