золити
Золити, -лю, -лиш
гл.
1) Бучить, щелочить. Вас. 169, 157. Золиш полотно. Грин. І. 17.
2) Грызть голову. Мир. Пов. II. 48. Золить тебе, та й золить (жінка); доки ти мене золитимеш? Канев. у.
Словник української мови ГрінченкаЗолити, -лю, -лиш
гл.
1) Бучить, щелочить. Вас. 169, 157. Золиш полотно. Грин. І. 17.
2) Грызть голову. Мир. Пов. II. 48. Золить тебе, та й золить (жінка); доки ти мене золитимеш? Канев. у.
Словник української мови Грінченка