золотничок

Золотник, -ка́

м.

1) = золотарь 1. Ой ходімо ж ми до ковальчика, до ковальчика, до золотника, покуймо ж собі мідяні човна, мідяні човна, золоті весла. АД. І. 1.

2) раст. a) Potentilla tormenloides. Вх. Пч. І. 12; б) Geranium sanguineum. Шух. І. 21.

3) Золотникъ. Лихо приходить пудами, а сходить золотниками. Ном. № 1968.

4) Матка. Желех. Примовляння, як підбірають животи, коли осунуться: «Золотий золотничку, стань собі на містечку; де поставив тебе отець і мати, тут тобі довіку стояти». Грин. II. 17. ум. золотничо́к.

Значення в інших словниках

1. золотничок — золотничо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. золотничок — -чка, ч. Пестл. до золотник I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. золотничок — ЗОЛОТНИЧО́К, чка́, ч. Пестл. до золотни́к¹. — Стільки золота перепустив через свої руки, що тобі і не присниться… І все прогуляв. До золотничка (Донч., III, 1956, 54).  Словник української мови в 11 томах