зостріти

Зостріва́ти, -ва́ю, -єш

сов. в. зостріти, -ріну, -неш, гл. Встрѣчать, встрѣтить. Пішла моя дівчинонька понад берегами, та зостріла рибалочок з трьома неводами. Мет. 18. Зострів мене козак молоденький, схопив з мене вінок золотенький. Чуб. III. 170.

Значення в інших словниках

1. зостріти — зострі́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зостріти — див. зустрічати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зостріти — ЗОСТРІ́ТИ див. зустріча́ти.  Словник української мови в 11 томах