Словник української мови Грінченка

зохабити

Зохаби́ти, -блю, -биш

гл. Оставить, бросить. Вийшло дівча (жито) жати, не могло го в ручку взяти. Пішло оно до крамниці купувати рукавиці, рукавиці не купим, в полю жито зохабило. Гол. І. 339.

Словник української мови Грінченка