зроду-звіку

Зрода, зро́ду, зроду-звіку

нар.

1) Вона зрода й у церкві не була. Мнж. 104. Чи був у тебе батько зроду? Ном. № 10505. Ой я зроду лишенька не знала. Чуб. V. 594. Зроду я заміж не піду. Лавр. 155. зроду-віку. Никогда еще. Зроду-віку не бум такого, а тепер: ось тобі, на! Подольск. г.

2) Никакъ, никоимъ образомъ. Такі капосні люде, що мені не можна зроду-звіку на селі вдержатись. Левиц. Пов. 348.

Значення в інших словниках

1. зроду-звіку — зро́ду-зві́ку прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. зроду-звіку — див. здавна; ніколи  Словник синонімів Вусика
3. зроду-звіку — див. зроду.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зроду-звіку — ДАВНО́ (протягом тривалого часу), ЗВІ́КУ-ЗРО́ДУ (ЗРО́ДУ-ЗВІ́КУ) підсил., СТО ЛІТ (РО́КІВ) підсил., ДАВНІ́СІНЬКО розм.; ДО́ВГО (дотепер). — Я Кумськая зовусь Сивилла.., Давно живу на світі я! (І.  Словник синонімів української мови
5. зроду-звіку — ЗРО́ДУ-ЗВІ́КУ див. зро́ду.  Словник української мови в 11 томах