зібгати

Зібга́ти, -га́ю, -єш

гл.

1) Скомкать.

2) Согнуть; свернуть.

3) — коровай. Слѣпить изъ тѣста свадебный хлѣбъ. Час тебе, пшенице, почати, Андрійкові коровай зібгати. н. п.

4) — гніздо́. Свить гнѣздо.

Значення в інших словниках

1. зібгати — зібга́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. зібгати — і рідше зобгати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Зім'яти, зіжмакати що-небудь жужмом. || перен. Приховати, затамувати (почуття). 2》 Певним чином зігнути, скласти що-небудь. 3》 Зліпити, виробити що-небудь із тіста. 4》 перен. Зробити, створити, написати і т. ін. що-небудь наспіх, швидко.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зібгати — М'Я́ТИ (стискаючи, деформувати, робити м'яким, перетворювати в м'яку масу); РОЗМИНА́ТИ (робити м'яким); ПРОМИНА́ТИ (дуже добре); ЖМА́КАТИ, ЖМАКУВА́ТИ, ЖУ́ЖМИТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. зібгати — Зібга́ти, -га́ю, -га́єш, -га́є  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. зібгати — ЗІБГА́ТИ і рідше ЗОБГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. 1. Зім’яти, зіжмакати що-небудь жужмом. Зібгав [Аркадій Петрович] серветку, кинув на стіл і вибіг з хати (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах