кавка

Ка́вка, -ки

ж. ум. отъ кава. За дівчиною всі звони зазвонили, а за козаченьком всі кавки закавчили. Гол. І. 106.

Значення в інших словниках

1. кавка — Ка́вка: — ворона [9] — галка [IV] — сива ворона [14]  Словник з творів Івана Франка
2. кавка — ка́вка іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
3. кавка — ка́вка I.кава (ср, ст)||кавусик, кавуся, кавця ка́вка II.галка (ст): Купи кавок перескакували чорними плахтами з дерева на дерево і наповняли пустий в ранішній порі парк невгамовним гамором (Керницький)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. кавка — КА́ВКА, и, ж., діал. Зменш. до ка́ва². Тьохнуло щось у серці жандарма, коли побачив увесь вершок скали, покритий воронами, кавками і іншим стервоїдним птаством (Фр., II, 1950, 36).  Словник української мови в 11 томах