камінець

Камінець, -нця́

м. ум. отъ камінь.

1) Камышекъ.

2) Косточка у косточковыхъ плодовъ. Сливу ззів, а камінець кинув.

3) синій камінець = камінь 6. Мил. 31.

Значення в інших словниках

1. камінець — каміне́ць іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. камінець — [кам'інец'] -н'ц'а, ор. -нцем, м. (на) -н'ц'і, р. мн. -н'ц'іў  Орфоепічний словник української мови
3. камінець — -нця, ч. 1》 Зменш.-пестл. до камінь 2), 6). [Кидати (кинути)] камінець у чийсь город — зачіпати кого-небудь словами, натяками. 2》 розм. Кісточка (кісточкових плодів).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. камінець — ка́мінь у горо́д чий. Недоброзичливий натяк кому-небудь; що-небудь стосується когось. — Мене ж не вчили колись, як декого, на казенний рахунок. Це вже камінь у мій город — я вчився у школі за рахунок держави (Ю. Збанацький). каміне́ць у горо́д. Дівчина ..  Фразеологічний словник української мови
5. камінець — КІ́СТОЧКА (насінина з твердою оболонкою в плодах деяких рослин), КАМІНЕ́ЦЬ.  Словник синонімів української мови
6. камінець — Каміне́ць, камінця́, -мінце́ві, на -мінці́; камінці́, -нці́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. камінець — КАМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч. 1. Зменш.-пестл. до ка́мінь 2, 6. Пісок, глина, невеличкі камінці зривались з-під його ніг і котилися додолу (Мирний, І, 1954, 250); Можна кинути камінець у воду, і тоді тремтячі круги розбіжаться навколо (Донч.  Словник української мови в 11 томах