канцурок
Канцур, -ра
м. Отрепье, кусокъ. До канцура. До остатка, дочиста, до конца, совершенно. Витоптала бісова душа увесь овес до канцура. Черном. Онучи чвахтили, хоч викрути, — до канцура помочились. Покрали усе до канцура. Забув усе до канцура. Черк. у. ум. канцурок. Так той меч на канцурки і розскочивсь. Мнж. 10.
Словник української мови Грінченка