капар
Капар, -ра
м.
1) Обѣднѣвшій, обпитавшій. В капар, на капар переходити. Приходить въ бѣдность, въ упадокъ. Желех.
2) — ру. Насосъ.
3) Снарядъ для забиванія свай. Н. Вол. у.
Словник української мови ГрінченкаКапар, -ра
м.
1) Обѣднѣвшій, обпитавшій. В капар, на капар переходити. Приходить въ бѣдность, въ упадокъ. Желех.
2) — ру. Насосъ.
3) Снарядъ для забиванія свай. Н. Вол. у.
Словник української мови Грінченка