капитаник

Капитан, -на

м.

1) Капитанъ въ войскѣ. Вона на солдатів не дуже й доглядалась, все дивилась на капитана. Кв.

2) Капитанъ корабля. (Матрос) на вахті стоя, журився сам собі чогось, та й заспівав, звичайне тихо, щоб капитан не чув. Шевч. 576. ум. капитаник. Вона, обнімаючи, пестувала його: і капитанику мій, і соколику, і голубчику. Кв. І. 177.