кияночка
Кия́нка, -ки
ж.
1) Кіевлянка.
2) Богомолка, идущая на богомолье въ Кіевъ, или возвращающаяся оттуда. Понеділкує, черничить, киянок годує. Мкр. Н. 30.
3) Небольшой деревянный молотокъ у столяра. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. ум. кия́ночка. Я з Києва швачка, я з. Києва кияночка, а з города городяночка. Мет. 197.
Словник української мови Грінченка