козелець
Козелець, -льця
м.
1) Козелъ. Вибіг козелець... наставив рожок. Грин. III. 52.
2) Стативъ въ витушці.
3) Снарядъ, подкладываемый мельниками подъ рычагъ при подниманіи жернова съ цѣлью ковки послѣдняго. Галиц. Мик. 481.
4) = козелок.
Словник української мови Грінченка