ж. Телѣга. Вийди, мила, з коли, покажи личенько родові. Гол. IV. 302.
Словник української мови Грінченка
Значення в інших словниках
кола —
ко́ла іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
кола —
-и, ж. Рід вічнозелених дерев родини стеркулієвих.
Великий тлумачний словник сучасної мови
кола —
КО́ЛА, и, ж. 1. Високе тропічне вічнозелене дерево родини мальвових з невеликими дзвоникоподібними квітками, зібраними у волоть, та плодами, які містять кофеїн і теобромін та використовуються в медицині та харчовій промисловості.
Словник української мови у 20 томах
кола —
ко́ла (з афр. мов) рід вічнозелених дерев родини стеркулієвих. Насіння (т. зв. горіхи кола) містить кофеїн і теобромін. Використовують у медицині та харчовій промисловості.
Словник іншомовних слів Мельничука
кола —
Вічнозелене дерево родини стеркулієвих; батьківщина — Зх. Африка; вирощують в Африці та Пд. Америці; бл. 100 видів; з насіння (горішки кола або гуру) одержують кофеїн (входить до складу кока-коли); насіння — корм або смакова речовина.
Універсальний словник-енциклопедія