колотитися
Колоти́тися, -чу́ся, -тишся
гл.
1) Мутиться.
2) Сбиваться (о маслѣ). Щось масло довго не колотиться.
8) Биться (о сердцѣ). Душа її уся порушилась, серденько колотилося. МВ.
4) Дрожать. Чи змерзла, чи з трівоги вся колотилась. Г. Барв. 168.
5) Ссориться, браниться, спорить. Як на току молотиться, то і в хаті не колотиться. Ном. № 10131.
Словник української мови Грінченка