корова — Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

корова — коро́ва іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
корова — Самиця бугая; (нетільна) ялівка, яловиця; ЛАЙ. П. товстуха, гладуха. Словник синонімів Караванського
корова — -и, ж. 1》 Велика парнокопита свійська молочна тварина; самка бугая. || Самка деяких порід великих рогатих тварин (лося, оленя тощо). Морська корова — вимерлий водяний ссавець ряду сиреноподібних; ритина. 2》 перен., зневажл. Про незграбну, товсту або нерозумну жінку. Великий тлумачний словник сучасної мови
корова — КОРО́ВА, и, ж. 1. Велика парнокопита свійська молочна тварина родини порожнисторогих; самиця бика (див. бик¹ 1). Котра корова багато реве, то та молока мало дає (Номис); На просторному дворі мекали вівці, стояли потомлені воли. Молодиця доїла корову (І. Словник української мови у 20 томах
корова — корова: ◊ пасу́є як корові сідло → пасувати ◊ як корові з пи́ска <�ви́тягли> про зім'яту, знищену річ Лексикон львівський: поважно і на жарт
корова — Думали, чого корова не реве, а її дома нема. Жарт про крикливу людину. Корова в дворі — харч на столі. Корова відігравала надзвичайно важливу роль у селянському господарстві. У ялової корови молока не випросиш. У бідного нічого не зможеш взяти. Приповідки або українсько-народня філософія
корова — КОРО́ВА (велика парнокопита свійська молочна тварина), КОРО́ВИЦЯ розм., МИ́НЯ дит.; КОРІВЧИ́НА розм., КОРОВИ́НА розм. (перев. невеличка або погана); Я́ЛІВКА (яка не дає приплоду); ЯЛІВЧИ́НА розм. Словник синонімів української мови
корова — Коро́ва, -ви; корови́, корі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
корова — КОРО́ВА, и, ж. 1. Велика парнокопитна свійська молочна тварина; самка бугая. Котра корова багато реве, то та молока мало дає (Номис, 1864, № 12881); На просторному дворі мекали вівці, стояли потомлені воли. Молодиця доїла корову (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах