кромка —
КРО́МКА, и, ж. 1. Крайня частина чого-небудь; крайка (у 1 знач.). Ідуть [Віктор і Петро] повз саму кромку сухого берега (А. Головко); Кораблі .. ідуть вздовж кромки льоду (О. Довженко); Кільком потопаючим пощастило схопитися руками за кромку криги (В.
Словник української мови у 20 томах
кромка —
кромка скибка, окраєць (ст): Товстому добродієві, що постановив схуднути, лікар приписує дієту: “Кромка хліба з маргариною, маленький телячий котлет або курячу ніжку, білий сир і два яблука”. – “Перед їдженням чи по їдженні?” (Лис Микита 19628)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
кромка —
КРО́МКА, и, ж., розм., рідко. Те саме, що кра́йка 1. Кораблі.. ідуть вздовж кромки льоду (Довж., Зач. Десна, 1957, 412).
Словник української мови в 11 томах