кукольван

Кукольва́н, -ну

м. раст. Кукольванъ, Cocculus suberosus. Рибалка, їздячи човном, кукольван розсипає. К. ЧР. 314.

Значення в інших словниках

1. кукольван — КУКО́ЛЬВА́Н див. кукі́льва́н.  Словник української мови у 20 томах