кургикати
Курги́кати, -чу, -чеш
гл.
1) Визжать. Кургиче, як свиня в дощ. Ном. № 12451.
2) Тихо пѣть. Гребці і весла положили, та сидя люлечки курили і кургикали пісеньок. Котл. Ен. Кургиче собі пісню під ніс. Черном.
Словник української мови Грінченка