ланцюг
Ланцю́г, -га
м. Цѣпь. Біда за біду чіпляється, як у ланцузі кільце за кільце. Ном. № 2164. Ланцюгами за поперек втроє буду тебе (невольника) брати. Дума. Несе з України аж у Сібір ланцюг-пута. Шевч. 455. Не рвися, як собака на ланцюзі. Ном. № 3162. Назад рученьки зв'язали, в ланцюг ніженьки скували. Чуб. V. 986. ум. ланцюжок. Невеличкі лампадки... на тоненьких ланцюжках. Мир. Пов. II. 56.
Словник української мови Грінченка