Словник української мови Грінченка

линути

Линути, -ну, -неш

гл.

1) Летѣть. Линув сокіл з України. Мет. 376. Ангел линув, сльозу уронив. Чуб. III. 305.

2) Стремиться. А я дивлюся і серцем лину в темний садочок на Україну. Шевч. 403.

---------------

Линути, -ну, -неш

гл. Политься, хлынуть. Як линув дощ. Черк. у. Линув на лоб йому води. Мкр. Г. 57. Горщик як брязне об піл, як линуть на мене помиї. Г. Барв. 225.

Словник української мови Грінченка

Значення в інших словниках

  1. линути — (почати литися) политися, підсил. хлинути, поллятися.  Словник синонімів Полюги
  2. линути — ли́нути дієслово недоконаного виду летіти лину́ти дієслово доконаного виду политися, полити  Орфографічний словник української мови
  3. линути — Летіти; (швидко) мчати; (- хмари) пливти; (- звуки) лунати, розлягатися; (- вісті) ширитися; (серцем) пориватися; (до кого) горнутися, тулитися, припадати, жм. липнути; (- час) минати.  Словник синонімів Караванського
  4. линути — див. іти; лити; літати  Словник синонімів Вусика
  5. линути — I лин`ути-ну, -неш, док., перех. і без додатка. Однокр. до лити. II л`инути-ну, -неш, недок., поет. 1》 Плавно, легко летіти. || Рухатися вперед із великою швидкістю. || поет. Плавно пересуватися по воді. || Поширюватись у просторі (про звуки, запахи і...  Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. линути — ЛИНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що і без дод. Однокр. до ли́ти. Що підніме вогонь полум'я, то вода й заллє; де покажеться вогонь, то вода і лине на нього (з переказу); Галя вийшла на рундук, линула воду з кухля (Панас Мирний); [Хведоська:] Як спитають мати...  Словник української мови у 20 томах
  7. линути — ду́мкою (мрі́ями, се́рцем і т. ін.) ли́нути (леті́ти) до кого—чого, куди. Пориватися, прагнути до кого-, чого-небудь, кудись. Добру хвилину стояли вони мовчазні .. і линули думкою в майбутнє (О.  Фразеологічний словник української мови
  8. линути — ЛЕТІ́ТИ (пересуватися в повітрі за допомогою крил); ПЛИСТИ́, ПЛИВТИ́, ПЛИ́НУТИ, ЛИ́НУТИ поет. (плавно); ЛІТА́ТИ, ПЛА́ВАТИ, БУЯ́ТИ, МА́ЯТИ, ШИРЯ́ТИ, ВИТА́ТИ книжн. (в різних напрямках); РИ́НУТИ поет.  Словник синонімів української мови
  9. линути — Ли́нути, ли́ну, -неш; линь, ли́ньмо, ли́ньте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. линути — ЛИ́НУТИ, ну, неш, недок., поет. 1. Плавно, легко летіти. Мандруємо вогким туманом назустріч сліпій сніговиці… Так линуть малим караваном у вирій запізнені птиці (Л. Укр., І, 1951, 309); Весна… На північ линуть гуси (Мас., Сорок.., 1957, 387); *Образно.  Словник української мови в 11 томах