линути
Линути, -ну, -неш
гл.
1) Летѣть. Линув сокіл з України. Мет. 376. Ангел линув, сльозу уронив. Чуб. III. 305.
2) Стремиться. А я дивлюся і серцем лину в темний садочок на Україну. Шевч. 403.
---------------
Линути, -ну, -неш
гл. Политься, хлынуть. Як линув дощ. Черк. у. Линув на лоб йому води. Мкр. Г. 57. Горщик як брязне об піл, як линуть на мене помиї. Г. Барв. 225.
Словник української мови Грінченка