любитися

Любитися, -блюся, -бишся

гл.

1) Любить другъ друга. Так любляться, як собака з кішкою. Ном. № 4147. Ой за Бугом за рікою любився я з дівчиною. Чуб. V. 24. З ким вірно люблюся — не наговорюся. Мет. 29. Кохайтеся, любитеся, як серденько знає. Шевч. 12.

2) Нравиться. А що, хата любиться? Лебед. у.

Значення в інших словниках

1. любитися — люби́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. любитися — Кохатися, г. любуватися; (перелюбствувати) ділити ложе; (- друзів) товаришувати; Р. подобатися.  Словник синонімів Караванського
3. любитися — див. любити  Словник синонімів Вусика
4. любитися — [л'убитиес'а] -бл'ус'а, -биес':а, -биец':а, л'убл'ац':а; нак. -бис'а, -б'іц':а  Орфоепічний словник української мови
5. любитися — люблюся, любишся; мн. любляться; недок. 1》 з ким і без додатка. Почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність одне до одного; кохатися (у 1 знач.). || розм. Бути в інтимних стосунках з особою іншої статі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. любитися — ЛЮБИ́ТИСЯ, люблю́ся, лю́бишся; мн. лю́бляться; недок. 1. з ким і без дод. Почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність одне до одного; кохатися (у 1 знач.). Кохайтеся ж, любітеся, Як серденько знає (Т.  Словник української мови у 20 томах
7. любитися — люби́тися: ◊ люби́тися як кіт з псом ірон. про тих, хто часто свариться (м, ср, ст)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
8. любитися — ДРУЖИ́ТИ (бути в дружбі з кимсь), ТОВАРИШУВА́ТИ, ПРИЯТЕЛЮВА́ТИ, ЗАПРИЯ́ЗНЮВАТИСЯ, ЛА́ДИТИ, ЛАДНА́ТИ, ДРУЖИ́ТИСЯ розм., ЛИГА́ТИСЯ зневажл., ТОВАРИШИ́ТИ діал., КОМПАНУВА́ТИ діал., КУМА́ТИСЯ заст.; ПОДРУГУВА́ТИ розм. (перев.  Словник синонімів української мови
9. любитися — ЛЮБИ́ТИСЯ, люблю́ся, лю́бишся; мн. лю́бляться; недок. 1. з ким і без додатка. Почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність одне до одного; кохатися (у 1 знач.). Кохайтеся ж, любітеся, Як серденько знає (Шевч.  Словник української мови в 11 томах