Словник української мови Грінченка

лігарь

Лігарь, -ря

м.

1) Каждая изъ двухъ жердей, которыя, при укладкѣ дровъ въ кубическія сажени, кладутся на землю, подъ дрова. МУЕ. III. 29.

2) Накатина, каждое изъ бревенъ наката, находящагося подъ деревяннымъ поломъ. Шух. І. 93. см. леґарь.

Словник української мови Грінченка