літопис

I. Літопис, -са

м. Лѣтописецъ. Буде їх слава славна поміж земляками, поміж літописами, поміж усіма розумними головами. К. ЧР. 412.

---------------

II. Літопис, -су

м. Лѣтопись.

Значення в інших словниках

1. літопис — літо́пис іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. літопис — Хроніка; (людського життя) історія, біографія, життєпис.  Словник синонімів Караванського
3. літопис — [л'ітопиес] -су, м. (ў) -с'і, мн. -сие, -с'іў  Орфоепічний словник української мови
4. літопис — I літоп`ис-а, ч., заст. Літописець. II літ`опис-у, ч. 1》 У Київській Русі – хронологічно послідовний запис історичних подій, зроблений їх сучасником. || Книга з такими записами. 2》 чого, перен. Послідовний запис будь-яких подій; історія чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. літопис — ЛІТО́ПИС, у, ч. 1. Хронологічний запис історичних подій давнини, зроблений їх сучасником. Схилившись у куточку, біля воскової свічки, він писав літопис цих суворих днів (С. Скляренко); У лаврі вперше почали писати т. зв.  Словник української мови у 20 томах
6. літопис — ЛІТО́ПИС (у стародавні часи — хронологічно послідовний запис історичних подій, зроблений їх сучасником), ХРО́НІКА іст.; АННА́ЛИ мн. (у давніх єгиптян, ассирійців, персів, китайців — записи історичних подій за роками).  Словник синонімів української мови
7. літопис — Літо́пис, -су; літо́писи, -сів, -сам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. літопис — ЛІТО́ПИС, у, ч. 1. У стародавній Русі — хронологічно послідовний запис історичних подій, зроблений їх сучасником. З кінця XI ст. в Новгороді вели літопис, в якому записували найважливіші міські події (Іст.  Словник української мови в 11 томах