Словник української мови Грінченка

меринець

Ме́рин, -на

м. Меринъ, холощеный жеребець. Вернулись із добрим мерином... жеребця такого доскочили, що так і йграє на поводі. К. ЧР. 115. ум. мерине́ць. Ном. № 770.

Словник української мови Грінченка