метал —
мета́л іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
метал —
[меитал] -лу, м. (на) -л'і, мн. -лие, -л'іў
Орфоепічний словник української мови
метал —
-у, ч. Хімічно проста речовина або сплав, ознаками якої є висока міцність, ковкість, добра тепло- та електропровідність і особливий блиск. || Вироби з цієї речовини або сплаву (зброя, гроші і т. ін.). || перен. Про звуки, що нагадують металічний дзвін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
метал —
МЕТА́Л, у, ч. Хімічно проста речовина або сплав, ознаками якої є висока міцність, ковкість, добра тепло- та електропровідність і особливий блиск. Дзвенів метал по кузнях (М. Коцюбинський); Металом ясним з вагранки Форми повняться безупинно (Л.
Словник української мови у 20 томах
метал —
мета́л (лат. metallum, з грец. μεταλλείον, від μεταλλεύω – видобуваю з землі, викопую) речовина з специфічним (металевим) блиском, значною електро- і теплопровідністю, ковкістю.
Словник іншомовних слів Мельничука
метал —
презре́нний (пого́рджений) мета́л, зневажл. Гроші. — В поті чола мушу добувати свій хліб, щоденно мушу виборювати той презренний метал, якого мені, братці, часто бракує… (О. Гончар); (Сімон:) Він і досі не хоче сказати, відки (звідки) черпав той погорджений метал… (І. Франко).
Фразеологічний словник української мови
метал —
Мета́л, -лу; -та́ли, -лів і мета́ль, -лю; -та́лі, -лів (гр.)
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
метал —
МЕТА́Л, у, ч. Хімічно проста речовина або сплав, ознаками якої є висока міцність, ковкість, добра тепло— та електропровідність і особливий блиск. Дзвенів метал по кузнях (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах