мотузка

Мотузка, -ки

ж. Веревка, тонкая бичевка. Зачепила собі мотузкою за шию (глечик) да й понесла топить. Рудч. Ск. I. 18. ум. мотузочка.

Значення в інших словниках

1. мотузка — моту́зка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. мотузка — див. вірьовка  Словник синонімів Вусика
3. мотузка — -и, ж. Те саме, що мотузок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мотузка — МОТУ́ЗКА, и, ж. Те саме, що мотузо́к. Ззаду [воза] упирається на мотузці корова, а спереду суворий мужик заніс над кіньми батіг. Се ярмаркова проза спішить на ніч додому (М.  Словник української мови у 20 томах
5. мотузка — И, ж. Шнур від апаратури. Дивись, мотузку не зачепи, бо вирубиш всю систему.  Словник сучасного українського сленгу
6. мотузка — води́ти на моту́зці (на нали́гачі) кого, зневажл. Позбавляти кого-небудь самостійності в діях, у поведінці. (Шеремета:) Ех, товариші! Ми ще слабі. Дозволяємо ще водить себе на мотузці (Мирослав Ірчан); Як хочеться іноді їй ..  Фразеологічний словник української мови
7. мотузка — МОТУЗО́К (зсуканий перев. з прядива виріб для зв'язування або прив'язування когось, чогось), МОТУ́ЗКА, ВІРЬО́ВКА, МО́ТУЗ, ШВА́РА діал., ШВО́РА діал. (перев. грубий, довгий); ШВО́РКА, ПОВОРО́ЗКА, ПО́ВОРОЗ, ШНУРО́К, ШНУРІ́ВКА (перев.  Словник синонімів української мови
8. Мотузка — Моту́зка, -зки, -зці (прізв.). Моту́зчин  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. мотузка — МОТУ́ЗКА, и, ж. Те саме, що мотузо́к. Ззаду [воза] упирається на мотузці корова, а спереду суворий мужик заніс над кіньми батіг. Се ярмаркова проза спішить на ніч додому (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах