мужичок

Мужик, -ка

м.

1) Простолюдинъ, мужикъ. До панів пан, а до мужиків мужик. Ном. № 5879.

2) Мужъ. Жінка-голубочка пече млинці з полубочка, а мужик, щоб здоров, більш муки намолов. Ном. № 12359. ум. мужичо́к. Хоч у мене мужичок з кулачок, а я таки мужикова жінка. н. п. ув. мужичище. А той мужичище взявся за бочище. Чуб. V. 686.

Значення в інших словниках

1. мужичок — мужичо́к іменник чоловічого роду, істота діал.  Орфографічний словник української мови
2. мужичок — -чка, ч., заст., розм., діал. Зменш.-пестл. до мужик 1), 3), 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. мужичок — МУЖИЧО́К, чка́, ч., заст., розм., діал. Зменш.-пестл. до мужи́к 1, 3, 4. У нього майнула думка, що цей провідник, сірий мужичок, напевне, веде загін просто в зуби озброєній банді дезертирів (О. Донченко); [Тетяна:] Будь у мене мужичок з кулачок, А таки я мужикова жінка (І. Котляревський).  Словник української мови у 20 томах
4. мужичок — МУЖИЧО́К, чка́, ч., заст., розм., діал. Зменш.-пестл. до мужи́к 1,3,4. У нього майнула думка, що цей провідник, сірий мужичок, напевне, веде загін просто в зуби озброєній банді дезертирів (Донч.  Словник української мови в 11 томах