муцик

Муцик, -ка

м.

1) = муц 2. У няньки був біленький цуцик... Не дуже простий — родом муцик. Котл. Ен. IV. 43.

2) мн. муцики. Волоса, зачесанные и завитые на вискахъ. Вх. Лем. 436.

Значення в інших словниках

1. муцик — му́цик іменник чоловічого роду, істота мопс розм.  Орфографічний словник української мови
2. муцик — МУ́ЦИК, а, ч., розм. Те саме, що мопс. У няньки був біленький цуцик. Її він завжди забавляв; Не дуже простий – родом муцик (І. Котляревський).  Словник української мови у 20 томах
3. муцик — МОПС, МУ́ЦИК розм., МО́СЬКА розм. Копія була бездоганна, але вийшло щось подібне до того, про що говорить Гете: коли змалювати мопса зовсім такого, як живий, то буде одним мопсом більше на світі, але мистецтво нічим не збагатиться (М.  Словник синонімів української мови
4. муцик — Му́цик, -ка; -цики, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. муцик — МУ́ЦИК, а, ч., розм. Те саме, що мопс. У няньки був біленький цуцик. Її він завжди забавляв; Не дуже простий — родом муцик (Котл., І, 1952, 181).  Словник української мови в 11 томах