надіб'я

Надіб'я, -б'я

с. Вещи, имущество. Того дня хто буде на криші, а надіб'є його в хаті, нехай не злазить узяти його. Єв. Л. XVII. 31.

Значення в інших словниках

1. надіб'я — -я, с., діал. Речі, майно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. надіб'я — НАДІ́Б'Я, я, с., діал. Речі, майно.  Словник української мови у 20 томах