назирати
Назира́ти, -ра́ю, -єш
сов. в. назирнути, -рну, -не́ш, гл.
1) Наблюдать, наблюсти, присматривать, присмотрѣть. І назирали його, чи зцілить у суботу. Єв. Мр. III. 2. Назирай орлиним оком сирітськую хату. К. Досв. 105. Цікава Масюківна назирала гостя з вікна. Левиц. Пов. 196.
2) Видѣть, увидѣть. Що оком назирне, — пліндрує. К. ЦН. 253.
3) Навѣдываться, навѣдаться.
Словник української мови Грінченка