Значення в інших словниках
-
накласти —
накла́сти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
накласти —
[накластие] -аду, -адеш, -адеимо, -адеите; нак. -ади, -ад'іт'
Орфоепічний словник української мови
-
накласти —
див. накладати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
накласти —
НАКЛА́СТИ див. наклада́ти.
Словник української мови у 20 томах
-
накласти —
накла́сти: ◊ накла́сти від та́та і від ма́ми облаяти (ст): Що іншого вона. Вона може навіть поставитися. Накладе їм від тата і від мами, що аж мило. А вони, ту́мани, сміються і кажуть “шен”. Не розуміють ні слова по-нашому (Тарнавський З.) ◊ накла́сти повні штани́ дуже налякатися (ср)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
накласти —
дава́ти (рідше наклада́ти, одва́жувати) / да́ти (рідше накла́сти, одва́жити) зда́чі кому і без додатка. Відповідати ударом на удар, образою на образу і т. ін. Парамон Пархомович насідав на сина, а той давав здачі й до кишені по відповідь не лазив (Ю.
Фразеологічний словник української мови
-
накласти —
НАГРОМА́ДИТИ (накидати, накласти у великій кількості або безладно, купою), НАВАЛИ́ТИ, НАВЕРНУ́ТИ розм., НАКОПИ́ЧИТИ рідше. — Недок.: грома́дити, нагрома́джувати, нава́лювати, вали́ти, наверта́ти, накопи́чувати, копи́чити.
Словник синонімів української мови
-
накласти —
Накла́сти, -кладу́, -де́ш, -ду́ть
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
накласти —
НАКЛА́СТИ див. наклада́ти.
Словник української мови в 11 томах