намножити

Намно́жити, -жу, -жиш

гл. Умножить, расплодить. А він же то намножив їм господи. К. Іов. 50.

Значення в інших словниках

1. намножити — намно́жити дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. намножити — -жу, -жиш, док., намножувати, -ую, -уєш, недок., перех., розм. Збільшити кількісно. Намножити добра. || Розплодити, розвести у великій кількості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. намножити — НАМНО́ЖИТИ див. намно́жувати.  Словник української мови у 20 томах
4. намножити — ЗБІ́ЛЬШУВАТИ (робити більшим за кількістю, розміром і т. ін.), ПОБІ́ЛЬШУВАТИ рідше, ДОДАВА́ТИ, ПРИБІ́ЛЬШУВАТИ розм., ДОБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., ПІДДАВА́ТИ розм.; ПРИМНО́ЖУВАТИ, МНО́ЖИТИ, ПРИБІЛЬША́ТИ діал.  Словник синонімів української мови
5. намножити — НАМНО́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех., розм. Збільшити кількісно. Намножити добра; // Розплодити, розвести у великій кількості. — Господи! і хто намножив таку нечисть! — спитав, знову зітхнувши, Івась (Мирний, І, 1954, 271).  Словник української мови в 11 томах