наміточка

Намітка, -ки

ж.

1) Женскій головной уборъ: покрывало изъ простой самодѣльной кисеи, которымъ повязываются замужнія женщины поверхъ очіпка. Чуб. VII. 424.

2) Ткань: родъ грубой кисеи. Мил. 168. ум. наміточка.

Значення в інших словниках

1. наміточка — НАМІ́ТОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до намі́тка 1, 2. У хату ввійшла молода панночка, гарна, кругловида, злегка нап'ята білою, легенькою наміточкою (Олена Пчілка); На приставному столику Марфа Іванівна розстелила газету, потім заслала її білою наміточкою...  Словник української мови у 20 томах