наопаш

Наопаш, наопашки и наопашку

нар. Въ накидку. Драночка на йому і наопаш латана свитина. Г. Барв. 353. Хоч в ряднині, аби наопашки (о шляхетской спѣси). Узяв кожух наопашки, пішов в корчму пити. Грин. III. 555. Ой чи се ж той Микита, що наопашку свита. н. п.

Значення в інших словниках

1. наопаш — нао́паш прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. наопаш — див. наопашки  Словник синонімів Вусика
3. наопаш — присл., розм. Те саме, що наопашки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наопаш — НАО́ПАШ, присл., розм. Те саме, що нао́пашки. Данилко хутко озувся, наопаш накинув піджак і шмигнув за двері (П. Панч); З них [човників] повистрибували на пісок високі дебелі чоловіки з шаблями й рушницями, в грубих білих сорочках і киреях наопаш (П. Загребельний).  Словник української мови у 20 томах
5. наопаш — НАО́ПАШ, присл., розм. Те саме, що нао́пашки. Данилко хутко озувся, наопаш накинув піджак і шмигнув за двері (Панч, Синів.., 1959, 62).  Словник української мови в 11 томах