напрямитися

Напрямля́ти, -ля́ю, -єш

сов. в. напрямитися, -млю́ся, -мишся, гл. Направляться, направиться. Вийшли дівчата з Очкурового двору і напрямилися до батюшки. Мир. Пов. І. 147. Очі напрямились на його. Мир. ХРВ. 140.

Значення в інших словниках

1. напрямитися — напрями́тися дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. напрямитися — див. напрямлятися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. напрямитися — НАПРЯМИ́ТИСЯ див. напрямля́тися.  Словник української мови у 20 томах
4. напрямитися — НАПРЯМИ́ТИСЯ див. напрямля́тися.  Словник української мови в 11 томах