напідпитку

Напідпитку

нар. Навеселѣ. Мати сина силою женила, напідпитку невістку судила. Чуб. V. 727.

Значення в інших словниках

1. напідпитку — напідпи́тку прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. напідпитку — пр., напідпитках, випивши, хильнувши, під чаркою, під градусом.  Словник синонімів Караванського
3. напідпитку — див. п'яний  Словник синонімів Вусика
4. напідпитку — присл., розм. У стані незначного сп'яніння. || у знач. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. напідпитку — НАПІДПИ́ТКУ, присл., розм. У стані незначного сп'яніння. Леся прекрасно знала чоловіка і знала, який він має язик, особливо напідпитку (М. Хвильовий); З ярмарку старі повернулися веселі, напідпитку (М. Стельмах); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
6. напідпитку — НАПІДПИ́ТКУ (у функції присудка чи в складі його групи або у функції відокремленого другорядного члена речення — в стані незначного сп'яніння), НАПІВП'Я́НИЙ, ПІДПИ́ЛИЙ, ПІДПИ́ТИЙ рідко, ПІДНА́ПИТКОМ діал. Грицько Митрофанович був уже трохи напідпитку (О.  Словник синонімів української мови
7. напідпитку — Напідпи́тку, напідпи́тках, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. напідпитку — НАПІДПИ́ТКУ, присл., розм. У стані незначного сп’яніння. Свекруха пішла до шинку та напідпитку судила свою невістку на все село (Н.-Лев., II, 1956, 296); З ярмарку старі повернулися веселі, напідпитку (Стельмах, І, 1962, 531); // у знач. присудк. сл.  Словник української мови в 11 томах