небожатко

Небожа, -жа́ти

с.

1) Племянникъ, племянница (ребенокъ). Зайдіть, лишень, то я небожатам якого гостинця дам. Скажете: тітка прислала. МВ. І. 19.

2) мн. Голубчики, милые. Хтіла б бранцями, небожатами, цілий світ звоювати. Гол. І. 133.

3) мн. Употребляется подобно слову небіж 3. Такий мені, небожата, сон приснився (Алканъ-паша къ янычарамъ и рабамъ). Лукаш. 16. Не дуріте дітей ваших, що вони на світі на те тільки, щоб панувать... Дознаються небожата, чия на вас шкура!.. Шевч. 212. ум. небожатко, небожаточко.

Значення в інших словниках

1. небожатко — небожа́тко іменник середнього роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. небожатко — див. дитина  Словник синонімів Вусика
3. небожатко — -а, с. Зменш.-пестл. до небіж і небога.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. небожатко — НЕБОЖА́ТКО, а, с. Пестл. до небожа́ 1. І згубили ми зятя милого, Небожатко в воду кинули (Л. Первомайський); А вони хотіли, щоб воно, небожатко, нехрестом росло (І. Чендей).  Словник української мови у 20 томах
5. небожатко — НЕБОЖА́ТКО, а, с. Пестл. до небожа́ 1. І згубили ми зятя милого Небожатко в воду кинули (Перв., Слов. балади, 1946, 34).  Словник української мови в 11 томах