невірний
Невірний, -а, -е
1) Недовѣрчивый. Ой ти, невірний-невірниченько, не віриш мені й мому личеньку. Чуб. V. 683.
2) Невѣрный, не заслуживающій довѣрія, измѣнчивый. З невірною дружиною куди піду, то загину. н. п.
3) Невѣрующій. Невірний гірш жида або турка. Ном. № 2.
4) Невѣрный, не христіанинъ.
5) Плохой, дурной.
6) Худой, болѣзненный. Сухий, невірний, як шкелет. Котл. Ен. VI. 19. ум. невірне́нький. Перше було ходить у невірненькій свиточці, а тепер вже на йому жупан. ЗОЮР. І. 294.
Словник української мови Грінченка