неприторений

Неприторе́ний, -а, -е

1) Настоящій, чистокровный. Ці вівці неприторені басарабські.

2) Совершенный, неисправимый, отчаянный. Непритореннії злодій. Наведе із собою п'яниць неприторених. О. 1862. VII. 22. см. непроторений.